CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
2 Chr. 6
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Das zweite Buch der Chronik

Kapitel 6

1 Da sprach559 Salomo8010: Der HErr3068 hat559 geredet, zu wohnen7931 im Dunkel6205.

2 Ich habe zwar ein Haus1004 gebauet dir zur Wohnung2073 und1129 einen Sitz4349, da du ewiglich5769 wohnest3427.

3 Und5975 der König4428 wandte5437 sein Antlitz6440 und segnete1288 die ganze Gemeine Israel3478; denn die ganze Gemeine Israel3478 stund.

4 Und559 er sprach559: Gelobet sei1288 der HErr3068, der GOtt430 Israels3478, der durch seinen Mund6310 meinem Vater1 David1732 geredet und mit seiner Hand3027 erfüllet hat4390, da er sagte1696:

5 Seit der Zeit3117 ich mein Volk5971 aus3318 Ägyptenland776 geführet habe977, habe977 ich keine Stadt5892 erwählet in allen Stämmen7626 Israels3478, ein Haus1004 zu bauen1129, daß mein Name8034 daselbst wäre, und habe auch keinen Mann376 erwählet, daß er Fürst5057 wäre über mein Volk5971 Israel3478;

6 aber Jerusalem3389 habe977 ich erwählet, daß mein Name8034 daselbst sei, und David1732 habe977 ich erwählet, daß er über mein Volk5971 Israel3478 sei.

7 Und da es mein Vater1 David1732 im Sinn3824 hatte, ein Haus1004 zu bauen1129 dem Namen8034 des HErrn3068, des Gottes430 Israels3478,

8 sprach559 der HErr3068 zu meinem Vater1 David1732: Du hast wohl2895 getan, daß du im Sinn3824 hast, meinem Namen8034 ein Haus1004 zu bauen1129.

9 Doch7535 du sollst das Haus1004 nicht bauen1129, sondern dein Sohn1121, der aus deinen Lenden2504 kommen3318 wird, soll meinem Namen8034 das Haus1004 bauen1129.

10 So hat1696 nun der HErr3068 sein Wort1697 bestätiget, das er1129 geredet hat1696; denn ich bin aufkommen an meines Vaters1 David1732 Statt und sitze3427 auf6965 dem Stuhl3678 Israels3478, wie der HErr3068 geredet hat, und habe6965 ein Haus1004 gebauet dem Namen8034 des HErrn3068, des Gottes430 Israels3478,

11 und habe7760 drein getan die Lade727, darinnen der Bund1285 des HErrn3068 ist, den er mit den Kindern1121 Israel3478 gemacht3772 hat.

12 Und er trat5975 vor6440 den Altar4196 des HErrn3068 vor der ganzen Gemeine Israel3478 und breitete6566 seine Hände3709 aus.

13 Denn Salomo8010 hatte6213 eine eherne5178 Kanzel3595 gemacht und gesetzt5414 mitten8432 in die Schranken, fünf2568 Ellen520 lang753 und breit7341 und drei7969 Ellen520 hoch6967; auf5975 dieselbe trat er und fiel nieder1288 auf seine Kniee1290 vor der ganzen Gemeine Israel3478; und breitete6566 seine Hände3709 aus gen Himmel8064

14 und sprach559: HErr3068, GOtt430 Israels3478, es ist kein GOtt430 dir gleich, weder im Himmel8064 noch auf6440 Erden776; der du hältst8104 den Bund1285 und Barmherzigkeit2617 deinen Knechten5650, die vor dir wandeln1980 aus ganzem Herzen3820.

15 Du hast1696 gehalten8104 deinem Knechte5650 David1732, meinem Vater1, was du ihm geredet hast1696; mit deinem Munde6310 hast4390 du es geredet und mit deiner Hand3027 hast du es erfüllet, wie es heutigestages3117 stehet.

16 Nun, HErr3068, GOtt430 Israels3478, halte8104 deinem Knechte5650 David1732, meinem Vater1, was du ihm geredet hast1980 und7535 gesagt1696: Es soll3772 dir nicht gebrechen an einem Manne376 vor mir6440, der auf6440 dem Stuhl3678 Israels3478 sitze3427, doch sofern deine Kinder1121 ihren Weg1870 bewahren8104, daß sie559 wandeln3212 in meinem Gesetz8451, wie du vor mir gewandelt hast.

17 Nun, HErr3068, GOtt430 Israels3478, laß dein Wort1697 wahr werden539, das du deinem Knechte5650 David1732 geredet hast1696.

18 Denn meinest du auch, daß GOtt430 bei den Menschen120 auf Erden776 wohne3427? Siehe, der Himmel8064 und1129 aller Himmel8064 Himmel8064 kann dich nicht versorgen3557; wie sollte es denn das Haus1004 tun, das ich gebauet habe?

19 Wende6437 dich aber, HErr3068, mein GOtt430, zu8085 dem Gebet8605 deines Knechts und5650 zu seinem Flehen8467, daß du erhörest das Bitten7440 und Beten6419, das dein Knecht5650 vor6440 dir tut,

20 daß deine Augen5869 offen6605 seien über dies Haus1004 Tag3119 und Nacht3915, über die Stätte4725, dahin du559 deinen Namen8034 zu stellen geredet hast8085, daß du hörest das Gebet8605, das dein Knecht5650 an dieser Stätte4725 tun7760 wird6419.

21 So höre8085 nun das Flehen8469 deines Knechts und5650 deines Volks5971 Israel3478, das sie bitten6419 werden an dieser Stätte4725; höre8085 es aber von der Stätte4725 deiner Wohnung3427 vom Himmel8064, und wenn du8085 es hörest, wollest du gnädig sein5545.

22 Wenn jemand wider seinen7453 Nächsten sündigen2398 wird, und wird ihm ein376 Eid423 aufgeleget, den er schwören soll422, und der Eid423 kommt935 vor6440 deinen Altar4196 in diesem Hause1004,

23 so wollest du7725 hören8085 vom Himmel8064 und6213 deinem Knechte5650 Recht8199 verschaffen, daß du dem GOttlosen7563 vergeltest und5414 gebest seinen Weg1870 auf seinem Kopf7218 und5414 rechtfertigest den Gerechten6663 und gebest ihm nach seiner Gerechtigkeit6666.

24 Wenn dein Volk5971 Israel3478 vor6440 seinen Feinden341 geschlagen5062 wird2603, weil sie an dir gesündiget haben, und bekehren7725 sich2398 und bekennen3034 deinen Namen8034, bitten6419 und flehen vor6440 dir in diesem Hause1004,

25 so wollest du hören vom Himmel8064 und gnädig sein5545 der Sünde2403 deines Volks5971 Israel3478 und sie wieder7725 in das Land127 bringen; das du ihnen und ihren Vätern1 gegeben5414 hast8085.

26 Wenn der Himmel8064 zugeschlossen wird6113, daß nicht3034 regnet4306, weil sie an dir gesündiget haben, und bitten6419 an dieser Stätte4725 und bekennen deinen Namen8034 und bekehren7725 sich2398 von ihren Sünden2403, weil du sie gedemütiget hast6031,

27 so wollest du hören im Himmel8064 und gnädig sein5545 der Sünde2403 deiner Knechte5650 und deines Volks5971 Israel3478, daß du sie5414 den guten2896 Weg1870 lehrest3384, darinnen sie wandeln3212 sollen, und regnen4306 lassest auf dein Land776, das du deinem Volk5971 gegeben5414 hast8085 zu besitzen5159.

28 Wenn eine Teurung im Lande776 wird oder Pestilenz1698 oder Dürre3420, Brand7711, Heuschrecken697, Raupen2625; oder wenn sein Feind341 im Lande776 seine Tore8179 belagert6887, oder irgend eine Plage5061 oder Krankheit4245:

29 wer dann bittet8605 oder flehet unter allerlei Menschen120 und376 unter all deinem Volk5971 Israel3478, so jemand seine Plage5061 und Schmerzen4341 fühlet und seine Hände3709 ausbreitet6566 zu diesem Hause1004,

30 so wollest du hören8085 vom Himmel8064, vom Sitz4349 deiner Wohnung3427, und376 gnädig sein5545 und jedermann geben5414 nach all seinem Wege1870, nach dem du sein Herz3824 erkennest3045 (denn du allein erkennest3045 das Herz3824 der120 Menschenkinder1121),

31 auf6440 daß sie dich fürchten3372 und wandeln3212 in deinen Wegen1870 alle Tage3117, solange sie leben auf dem Lande127, das du unsern Vätern1 gegeben5414 hast.

32 Wenn auch ein Fremder5237, der nicht von deinem Volk5971 Israel3478 ist935, kommt935 aus fernen7350 Landen776 um deines großen1419 Namens8034 und mächtiger2389 Hand3027 und ausgereckten5186 Arms2220 willen und betet6419 zu diesem Hause1004,

33 so wollest du hören8085 vom Himmel8064, vom Sitz4349 deiner Wohnung, und tun alles, warum er1129 dich3427 anrufet, auf daß alle Völker5971 auf Erden776 deinen Namen8034 erkennen3045 und dich5237 fürchten3372, wie3045 dein Volk5971 Israel3478, und inne werden, daß dies Haus1004, das ich7121 gebauet habe6213, nach deinem Namen8034 genannt7121 sei.

34 Wenn dein Volk5971 auszeucht in Streit4421 wider seine Feinde341 des Weges1870, den du sie1129 senden7971 wirst, und zu dir3318 bitten6419 gegen dem Wege1870 zu dieser Stadt5892, die du erwählet hast977, und zum Hause1004, das ich deinem Namen8034 gebauet habe,

35 so wollest du ihr Gebet8605 und6213 Flehen8467 hören vom Himmel8064 und ihnen zu8085 ihrem Recht4941 helfen.

36 Wenn sie5414 an dir sündigen2398 werden2398 (sintemal kein Mensch120 ist, der nicht sündige), und7617 du über sie erzürnest und gibst sie vor6440 ihren Feinden341, daß sie sie gefangen7617 wegführen in ein fernes7350 oder nahes7138 Land776,

37 und sie559 sich7725 in ihrem Herzen3824 bekehren im Lande776, da sie gefangen7617 innen sind, und bekehren sich7725 und flehen2603 dir im Lande776 ihres Gefängnisses7628 und sprechen: Wir haben2398 gesündiget, missetan und sind gottlos gewesen7561,

38 und sich7725 also von ganzem Herzen3820 und von ganzer See LE5315 zu dir bekehren im Lande ihres Gefängnisses, da man sie gefangen7628 hält7617, und sie beten6419 gegen dem Wege1870 zu ihrem Lande, das776 du ihren Vätern1 gegeben5414 hast977, und zur Stadt5892, die du erwählet hast1129, und zum Hause1004, das776 ich deinem Namen8034 gebauet habe,

39 so wollest du2398 ihr3427 Gebet8605 und Flehen8467 hören vom Himmel8064, vom Sitz4349 deiner Wohnung, und ihnen zu6213 ihrem Recht4941 helfen und deinem Volk5971 gnädig sein5545, das an dir gesündiget hat8085.

40 So laß nun, mein GOtt430, deine Augen5869 offen sein und deine Ohren241 aufmerken auf6605 das Gebet8605 an dieser Stätte4725.

41 So mache dich nun auf6965, HErr3068 GOtt430, zu deiner Ruhe5118, du und3548 die Lade727 deiner Macht5797! Laß deine Priester, HErr3068 GOtt430, mit Heil8668 angetan werden3847, und deine Heiligen2623 sich freuen8055 über dem Guten2896!

42 Du7725, HErr3068 GOtt430, wende nicht weg das Antlitz6440 deines Gesalbten4899; gedenke2142 an die Gnade2617, deinem Knechte5650 David1732 verheißen!

2-а хронiки

Розділ 6

1 Тоді Соломон проказав: „„Промовив Господь, що Він пробува́тиме в мряці.

2 А я збудува́в храм оселі Твоєї, і місце Твого́ пробува́ння навіки!“

3 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив увесь Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.

4 А він сказав: „Благословенний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і руками Своїми ви́конав, кажучи:

5 Від того дня, коли Я вивів Свій народ з єгипетського кра́ю, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Імени там. І не вибрав Я ніко́го, щоб був володарем над народом Моїм, Ізраїлем.

6 Та вибрав Я Єрусали́м на пробува́ння Мого Імени там, і вибрав Я Давида, щоб був над народом Моїм, Ізраїлем.

7 І було на серці мого батька Давида збудува́ти храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

8 Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоє́му серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі на серці.

9 Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із сте́гон твоїх, — він збудує цей храм для Ймення Мого!

10 І спо́внив Госпо́дь Своє слово, що Він говорив. І став я замість батька свого Давида та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

11 І поставив я там ковчега, що в ньому Господній заповіт, якого Він склав з Ізраїлевими сина́ми“.

12 І став він перед Господнім же́ртівником навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої ру́ки.

13 А Соломон зробив був мідяне́ стоя́ло, і поставив його на сере́дину подві́р'я, — п'ять ліктів довжина йому, і п'ять ліктів ширина йому, а три лікті вишина йому. І став він на ньому, і став на коліна свої навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої руки до неба,

14 та й сказав: „Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небі та на землі! Ти стереже́ш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.

15 Ти спо́внив Своєму рабові Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю ви́повнив, як цього дня.

16 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, спо́вни для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив Ти йому, кажучи: Не переведе́ться з-перед лиця Мого ніхто з тих, що мають сидіти на Ізраїлевому троні, якщо тільки сини твої будуть доде́ржувати своїх доріг, щоб ходити в Зако́ні Моїм, як ти ходив перед лицем Моїм.

17 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, нехай буде запе́внене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові.

18 Бо чи ж справді Бог сидить з люди́ною на землі? Ось небо та небо небе́с не обіймають Тебе, — що́ ж тоді храм цей, що я збудував?

19 І Ти зве́рнешся до молитви Свого раба та до його блага́ння, Господи, Боже мій, щоб почути по́клик та молитву, якою раб Твій мо́литься перед лицем Твоїм,

20 щоб очі Твої були відкриті на цей храм удень та вночі, на те місце, про яке Ти сказав, що покладе́ш Ім'я́ Своє там, щоб почути молитву, якою буде моли́тися Твій раб на цьому місці.

21 І Ти бу́деш прислуха́тися до блага́нь Свого раба та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. І Ти почуєш із місця Свого пробува́ння, із небе́с — і почуєш, і пробачиш.

22 Якщо згрішить люди́на проти свого бли́жнього, і буде примушена прине́сти клятву, щоб присягнути, і клятва при́йде перед Твоїм же́ртівником у цьому храмі,

23 то Ти почуєш із небе́с, і зробиш, і розсу́диш Своїх рабів, — обвинува́тиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його го́лову, й усправедли́виш справедливого, щоб дати йому за його справедливістю.

24 А якщо Твій наро́д, Ізра́їль, бу́де вда́рений ворогом, бо прогрішив Тобі, і коли вони зве́рнуться, і бу́дуть хвалити Ім'я́ Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,

25 то Ти почуєш із небе́с, і про́стиш гріх народу Свого, Ізраїля, і ве́рнеш їх до землі, яку дав Ти їм та їхнім батькам!

26 Коли затримається небо, і не буде дощу, бо прогріша́ться Тобі, то вони помоляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і з гріха́ свого наве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, —

27 то Ти почу́єш на небеса́х, і пробачиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину!

28 Голод коли бу́де в Краю́, морови́ця коли буде, посу́ха, жовта́чка, сарана́, черва́ коли буде, коли його вороги гноби́тимуть його́ в Краї міст його, коли буде яка пора́за, яка хвороба, —

29 усяка молитва, усяке блага́ння, що буде від якої люди́ни чи від усього наро́ду Твого́, Ізраїля, коли кожен буде знати пора́зу свою та горе своє, і простя́гне руки свої до цього храму,

30 то Ти почуєш із небе́с, із місця постійного пробува́ння Свого́, — і пробачиш, і даси тому чоловікові за всіма́ його дорогами, бо Ти знаєш серце його, бо Ти один знаєш серце лю́дських синів,

31 щоб вони боялися Тебе, і ходили Твоїми дорогами по всі дні, які вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батька́м нашим!

32 Також і чужи́нця, який не з наро́ду Твого, Ізраїля, і він при́йде з далекого кра́ю ради Йме́ння Твого́ великого, і руки́ Твоєї Сильної та раме́на Твого ви́тягненого, і при́йде, і помо́литься в цьому храмі,

33 то Ти почуєш це з небе́с, місця постійного пробува́ння Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужи́нець, щоб усі наро́ди землі пізнали Ім'я́ Твоє, та щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізра́їль, і щоб пізнали вони, що Ім'я́ Твоє покликане над оцім храмом, що я збудував!

34 Коли народ Твій ви́йде на війну на своїх ворогів, доро́гою, якою Ти пошле́ш їх, і помо́ляться вони до Тебе в напрямі до цього міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого,

35 то почуєш Ти з небе́с їхню молитву та їхнє блага́ння, — і вчиниш їм суд!

36 Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згріши́ла, — і Ти розгніваєшся на них, і даси їх во́рогові, а їхні поневі́льники ві́зьмуть їх до неволі до кра́ю далекого чи близько́го,

37 і коли вони при́йдуть до розуму в краю́, куди взяті до неволі, і наве́рнуться, і бу́дуть блага́ти Тебе в краю́ своєї неволі, говорячи: Ми згрішили, скривили дорогу свою, і були ми несправедливі,

38 і коли вони наве́рнуться до Те́бе всім своїм серцем і всією́ душею своєю в краю́ своєї неволі, куди їх понево́лили, і помоляться в напрямі до свого Кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, і в напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Ймення Твого́,

39 то Ти почуєш із небе́с, із постійного місця пробува́ння Свого́, їхню молитву та їхні блага́ння, і вчи́ниш їм суд, і про́стиш Своє́му наро́дові, що вони згрішили Тобі!

40 Тепер, Боже мій, благаю, нехай будуть очі Твої відкриті, а уші Твої наста́влені на слу́хання молитви цього місця!

41 А тепер, — Устань же, о Господи, Боже, на Свій відпочи́нок, Ти й ковчег сили Твоєї! Священики Твої, о Господи Боже, нехай у спасі́ння зодя́гнуться, а побо́жні Твої хай добром веселя́ться!

42 Господи Боже, не відве́ртай лиця від Свого́ помазанця, згадай же про милість Своєму рабові Давиду!“

Das zweite Buch der Chronik

Kapitel 6

2-а хронiки

Розділ 6

1 Da sprach559 Salomo8010: Der HErr3068 hat559 geredet, zu wohnen7931 im Dunkel6205.

1 Тоді Соломон проказав: „„Промовив Господь, що Він пробува́тиме в мряці.

2 Ich habe zwar ein Haus1004 gebauet dir zur Wohnung2073 und1129 einen Sitz4349, da du ewiglich5769 wohnest3427.

2 А я збудува́в храм оселі Твоєї, і місце Твого́ пробува́ння навіки!“

3 Und5975 der König4428 wandte5437 sein Antlitz6440 und segnete1288 die ganze Gemeine Israel3478; denn die ganze Gemeine Israel3478 stund.

3 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив увесь Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.

4 Und559 er sprach559: Gelobet sei1288 der HErr3068, der GOtt430 Israels3478, der durch seinen Mund6310 meinem Vater1 David1732 geredet und mit seiner Hand3027 erfüllet hat4390, da er sagte1696:

4 А він сказав: „Благословенний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і руками Своїми ви́конав, кажучи:

5 Seit der Zeit3117 ich mein Volk5971 aus3318 Ägyptenland776 geführet habe977, habe977 ich keine Stadt5892 erwählet in allen Stämmen7626 Israels3478, ein Haus1004 zu bauen1129, daß mein Name8034 daselbst wäre, und habe auch keinen Mann376 erwählet, daß er Fürst5057 wäre über mein Volk5971 Israel3478;

5 Від того дня, коли Я вивів Свій народ з єгипетського кра́ю, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Імени там. І не вибрав Я ніко́го, щоб був володарем над народом Моїм, Ізраїлем.

6 aber Jerusalem3389 habe977 ich erwählet, daß mein Name8034 daselbst sei, und David1732 habe977 ich erwählet, daß er über mein Volk5971 Israel3478 sei.

6 Та вибрав Я Єрусали́м на пробува́ння Мого Імени там, і вибрав Я Давида, щоб був над народом Моїм, Ізраїлем.

7 Und da es mein Vater1 David1732 im Sinn3824 hatte, ein Haus1004 zu bauen1129 dem Namen8034 des HErrn3068, des Gottes430 Israels3478,

7 І було на серці мого батька Давида збудува́ти храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

8 sprach559 der HErr3068 zu meinem Vater1 David1732: Du hast wohl2895 getan, daß du im Sinn3824 hast, meinem Namen8034 ein Haus1004 zu bauen1129.

8 Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоє́му серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі на серці.

9 Doch7535 du sollst das Haus1004 nicht bauen1129, sondern dein Sohn1121, der aus deinen Lenden2504 kommen3318 wird, soll meinem Namen8034 das Haus1004 bauen1129.

9 Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із сте́гон твоїх, — він збудує цей храм для Ймення Мого!

10 So hat1696 nun der HErr3068 sein Wort1697 bestätiget, das er1129 geredet hat1696; denn ich bin aufkommen an meines Vaters1 David1732 Statt und sitze3427 auf6965 dem Stuhl3678 Israels3478, wie der HErr3068 geredet hat, und habe6965 ein Haus1004 gebauet dem Namen8034 des HErrn3068, des Gottes430 Israels3478,

10 І спо́внив Госпо́дь Своє слово, що Він говорив. І став я замість батька свого Давида та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

11 und habe7760 drein getan die Lade727, darinnen der Bund1285 des HErrn3068 ist, den er mit den Kindern1121 Israel3478 gemacht3772 hat.

11 І поставив я там ковчега, що в ньому Господній заповіт, якого Він склав з Ізраїлевими сина́ми“.

12 Und er trat5975 vor6440 den Altar4196 des HErrn3068 vor der ganzen Gemeine Israel3478 und breitete6566 seine Hände3709 aus.

12 І став він перед Господнім же́ртівником навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої ру́ки.

13 Denn Salomo8010 hatte6213 eine eherne5178 Kanzel3595 gemacht und gesetzt5414 mitten8432 in die Schranken, fünf2568 Ellen520 lang753 und breit7341 und drei7969 Ellen520 hoch6967; auf5975 dieselbe trat er und fiel nieder1288 auf seine Kniee1290 vor der ganzen Gemeine Israel3478; und breitete6566 seine Hände3709 aus gen Himmel8064

13 А Соломон зробив був мідяне́ стоя́ло, і поставив його на сере́дину подві́р'я, — п'ять ліктів довжина йому, і п'ять ліктів ширина йому, а три лікті вишина йому. І став він на ньому, і став на коліна свої навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої руки до неба,

14 und sprach559: HErr3068, GOtt430 Israels3478, es ist kein GOtt430 dir gleich, weder im Himmel8064 noch auf6440 Erden776; der du hältst8104 den Bund1285 und Barmherzigkeit2617 deinen Knechten5650, die vor dir wandeln1980 aus ganzem Herzen3820.

14 та й сказав: „Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небі та на землі! Ти стереже́ш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.

15 Du hast1696 gehalten8104 deinem Knechte5650 David1732, meinem Vater1, was du ihm geredet hast1696; mit deinem Munde6310 hast4390 du es geredet und mit deiner Hand3027 hast du es erfüllet, wie es heutigestages3117 stehet.

15 Ти спо́внив Своєму рабові Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю ви́повнив, як цього дня.

16 Nun, HErr3068, GOtt430 Israels3478, halte8104 deinem Knechte5650 David1732, meinem Vater1, was du ihm geredet hast1980 und7535 gesagt1696: Es soll3772 dir nicht gebrechen an einem Manne376 vor mir6440, der auf6440 dem Stuhl3678 Israels3478 sitze3427, doch sofern deine Kinder1121 ihren Weg1870 bewahren8104, daß sie559 wandeln3212 in meinem Gesetz8451, wie du vor mir gewandelt hast.

16 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, спо́вни для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив Ти йому, кажучи: Не переведе́ться з-перед лиця Мого ніхто з тих, що мають сидіти на Ізраїлевому троні, якщо тільки сини твої будуть доде́ржувати своїх доріг, щоб ходити в Зако́ні Моїм, як ти ходив перед лицем Моїм.

17 Nun, HErr3068, GOtt430 Israels3478, laß dein Wort1697 wahr werden539, das du deinem Knechte5650 David1732 geredet hast1696.

17 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, нехай буде запе́внене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові.

18 Denn meinest du auch, daß GOtt430 bei den Menschen120 auf Erden776 wohne3427? Siehe, der Himmel8064 und1129 aller Himmel8064 Himmel8064 kann dich nicht versorgen3557; wie sollte es denn das Haus1004 tun, das ich gebauet habe?

18 Бо чи ж справді Бог сидить з люди́ною на землі? Ось небо та небо небе́с не обіймають Тебе, — що́ ж тоді храм цей, що я збудував?

19 Wende6437 dich aber, HErr3068, mein GOtt430, zu8085 dem Gebet8605 deines Knechts und5650 zu seinem Flehen8467, daß du erhörest das Bitten7440 und Beten6419, das dein Knecht5650 vor6440 dir tut,

19 І Ти зве́рнешся до молитви Свого раба та до його блага́ння, Господи, Боже мій, щоб почути по́клик та молитву, якою раб Твій мо́литься перед лицем Твоїм,

20 daß deine Augen5869 offen6605 seien über dies Haus1004 Tag3119 und Nacht3915, über die Stätte4725, dahin du559 deinen Namen8034 zu stellen geredet hast8085, daß du hörest das Gebet8605, das dein Knecht5650 an dieser Stätte4725 tun7760 wird6419.

20 щоб очі Твої були відкриті на цей храм удень та вночі, на те місце, про яке Ти сказав, що покладе́ш Ім'я́ Своє там, щоб почути молитву, якою буде моли́тися Твій раб на цьому місці.

21 So höre8085 nun das Flehen8469 deines Knechts und5650 deines Volks5971 Israel3478, das sie bitten6419 werden an dieser Stätte4725; höre8085 es aber von der Stätte4725 deiner Wohnung3427 vom Himmel8064, und wenn du8085 es hörest, wollest du gnädig sein5545.

21 І Ти бу́деш прислуха́тися до блага́нь Свого раба та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. І Ти почуєш із місця Свого пробува́ння, із небе́с — і почуєш, і пробачиш.

22 Wenn jemand wider seinen7453 Nächsten sündigen2398 wird, und wird ihm ein376 Eid423 aufgeleget, den er schwören soll422, und der Eid423 kommt935 vor6440 deinen Altar4196 in diesem Hause1004,

22 Якщо згрішить люди́на проти свого бли́жнього, і буде примушена прине́сти клятву, щоб присягнути, і клятва при́йде перед Твоїм же́ртівником у цьому храмі,

23 so wollest du7725 hören8085 vom Himmel8064 und6213 deinem Knechte5650 Recht8199 verschaffen, daß du dem GOttlosen7563 vergeltest und5414 gebest seinen Weg1870 auf seinem Kopf7218 und5414 rechtfertigest den Gerechten6663 und gebest ihm nach seiner Gerechtigkeit6666.

23 то Ти почуєш із небе́с, і зробиш, і розсу́диш Своїх рабів, — обвинува́тиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його го́лову, й усправедли́виш справедливого, щоб дати йому за його справедливістю.

24 Wenn dein Volk5971 Israel3478 vor6440 seinen Feinden341 geschlagen5062 wird2603, weil sie an dir gesündiget haben, und bekehren7725 sich2398 und bekennen3034 deinen Namen8034, bitten6419 und flehen vor6440 dir in diesem Hause1004,

24 А якщо Твій наро́д, Ізра́їль, бу́де вда́рений ворогом, бо прогрішив Тобі, і коли вони зве́рнуться, і бу́дуть хвалити Ім'я́ Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,

25 so wollest du hören vom Himmel8064 und gnädig sein5545 der Sünde2403 deines Volks5971 Israel3478 und sie wieder7725 in das Land127 bringen; das du ihnen und ihren Vätern1 gegeben5414 hast8085.

25 то Ти почуєш із небе́с, і про́стиш гріх народу Свого, Ізраїля, і ве́рнеш їх до землі, яку дав Ти їм та їхнім батькам!

26 Wenn der Himmel8064 zugeschlossen wird6113, daß nicht3034 regnet4306, weil sie an dir gesündiget haben, und bitten6419 an dieser Stätte4725 und bekennen deinen Namen8034 und bekehren7725 sich2398 von ihren Sünden2403, weil du sie gedemütiget hast6031,

26 Коли затримається небо, і не буде дощу, бо прогріша́ться Тобі, то вони помоляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і з гріха́ свого наве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, —

27 so wollest du hören im Himmel8064 und gnädig sein5545 der Sünde2403 deiner Knechte5650 und deines Volks5971 Israel3478, daß du sie5414 den guten2896 Weg1870 lehrest3384, darinnen sie wandeln3212 sollen, und regnen4306 lassest auf dein Land776, das du deinem Volk5971 gegeben5414 hast8085 zu besitzen5159.

27 то Ти почу́єш на небеса́х, і пробачиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину!

28 Wenn eine Teurung im Lande776 wird oder Pestilenz1698 oder Dürre3420, Brand7711, Heuschrecken697, Raupen2625; oder wenn sein Feind341 im Lande776 seine Tore8179 belagert6887, oder irgend eine Plage5061 oder Krankheit4245:

28 Голод коли бу́де в Краю́, морови́ця коли буде, посу́ха, жовта́чка, сарана́, черва́ коли буде, коли його вороги гноби́тимуть його́ в Краї міст його, коли буде яка пора́за, яка хвороба, —

29 wer dann bittet8605 oder flehet unter allerlei Menschen120 und376 unter all deinem Volk5971 Israel3478, so jemand seine Plage5061 und Schmerzen4341 fühlet und seine Hände3709 ausbreitet6566 zu diesem Hause1004,

29 усяка молитва, усяке блага́ння, що буде від якої люди́ни чи від усього наро́ду Твого́, Ізраїля, коли кожен буде знати пора́зу свою та горе своє, і простя́гне руки свої до цього храму,

30 so wollest du hören8085 vom Himmel8064, vom Sitz4349 deiner Wohnung3427, und376 gnädig sein5545 und jedermann geben5414 nach all seinem Wege1870, nach dem du sein Herz3824 erkennest3045 (denn du allein erkennest3045 das Herz3824 der120 Menschenkinder1121),

30 то Ти почуєш із небе́с, із місця постійного пробува́ння Свого́, — і пробачиш, і даси тому чоловікові за всіма́ його дорогами, бо Ти знаєш серце його, бо Ти один знаєш серце лю́дських синів,

31 auf6440 daß sie dich fürchten3372 und wandeln3212 in deinen Wegen1870 alle Tage3117, solange sie leben auf dem Lande127, das du unsern Vätern1 gegeben5414 hast.

31 щоб вони боялися Тебе, і ходили Твоїми дорогами по всі дні, які вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батька́м нашим!

32 Wenn auch ein Fremder5237, der nicht von deinem Volk5971 Israel3478 ist935, kommt935 aus fernen7350 Landen776 um deines großen1419 Namens8034 und mächtiger2389 Hand3027 und ausgereckten5186 Arms2220 willen und betet6419 zu diesem Hause1004,

32 Також і чужи́нця, який не з наро́ду Твого, Ізраїля, і він при́йде з далекого кра́ю ради Йме́ння Твого́ великого, і руки́ Твоєї Сильної та раме́на Твого ви́тягненого, і при́йде, і помо́литься в цьому храмі,

33 so wollest du hören8085 vom Himmel8064, vom Sitz4349 deiner Wohnung, und tun alles, warum er1129 dich3427 anrufet, auf daß alle Völker5971 auf Erden776 deinen Namen8034 erkennen3045 und dich5237 fürchten3372, wie3045 dein Volk5971 Israel3478, und inne werden, daß dies Haus1004, das ich7121 gebauet habe6213, nach deinem Namen8034 genannt7121 sei.

33 то Ти почуєш це з небе́с, місця постійного пробува́ння Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужи́нець, щоб усі наро́ди землі пізнали Ім'я́ Твоє, та щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізра́їль, і щоб пізнали вони, що Ім'я́ Твоє покликане над оцім храмом, що я збудував!

34 Wenn dein Volk5971 auszeucht in Streit4421 wider seine Feinde341 des Weges1870, den du sie1129 senden7971 wirst, und zu dir3318 bitten6419 gegen dem Wege1870 zu dieser Stadt5892, die du erwählet hast977, und zum Hause1004, das ich deinem Namen8034 gebauet habe,

34 Коли народ Твій ви́йде на війну на своїх ворогів, доро́гою, якою Ти пошле́ш їх, і помо́ляться вони до Тебе в напрямі до цього міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого,

35 so wollest du ihr Gebet8605 und6213 Flehen8467 hören vom Himmel8064 und ihnen zu8085 ihrem Recht4941 helfen.

35 то почуєш Ти з небе́с їхню молитву та їхнє блага́ння, — і вчиниш їм суд!

36 Wenn sie5414 an dir sündigen2398 werden2398 (sintemal kein Mensch120 ist, der nicht sündige), und7617 du über sie erzürnest und gibst sie vor6440 ihren Feinden341, daß sie sie gefangen7617 wegführen in ein fernes7350 oder nahes7138 Land776,

36 Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згріши́ла, — і Ти розгніваєшся на них, і даси їх во́рогові, а їхні поневі́льники ві́зьмуть їх до неволі до кра́ю далекого чи близько́го,

37 und sie559 sich7725 in ihrem Herzen3824 bekehren im Lande776, da sie gefangen7617 innen sind, und bekehren sich7725 und flehen2603 dir im Lande776 ihres Gefängnisses7628 und sprechen: Wir haben2398 gesündiget, missetan und sind gottlos gewesen7561,

37 і коли вони при́йдуть до розуму в краю́, куди взяті до неволі, і наве́рнуться, і бу́дуть блага́ти Тебе в краю́ своєї неволі, говорячи: Ми згрішили, скривили дорогу свою, і були ми несправедливі,

38 und sich7725 also von ganzem Herzen3820 und von ganzer See LE5315 zu dir bekehren im Lande ihres Gefängnisses, da man sie gefangen7628 hält7617, und sie beten6419 gegen dem Wege1870 zu ihrem Lande, das776 du ihren Vätern1 gegeben5414 hast977, und zur Stadt5892, die du erwählet hast1129, und zum Hause1004, das776 ich deinem Namen8034 gebauet habe,

38 і коли вони наве́рнуться до Те́бе всім своїм серцем і всією́ душею своєю в краю́ своєї неволі, куди їх понево́лили, і помоляться в напрямі до свого Кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, і в напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Ймення Твого́,

39 so wollest du2398 ihr3427 Gebet8605 und Flehen8467 hören vom Himmel8064, vom Sitz4349 deiner Wohnung, und ihnen zu6213 ihrem Recht4941 helfen und deinem Volk5971 gnädig sein5545, das an dir gesündiget hat8085.

39 то Ти почуєш із небе́с, із постійного місця пробува́ння Свого́, їхню молитву та їхні блага́ння, і вчи́ниш їм суд, і про́стиш Своє́му наро́дові, що вони згрішили Тобі!

40 So laß nun, mein GOtt430, deine Augen5869 offen sein und deine Ohren241 aufmerken auf6605 das Gebet8605 an dieser Stätte4725.

40 Тепер, Боже мій, благаю, нехай будуть очі Твої відкриті, а уші Твої наста́влені на слу́хання молитви цього місця!

41 So mache dich nun auf6965, HErr3068 GOtt430, zu deiner Ruhe5118, du und3548 die Lade727 deiner Macht5797! Laß deine Priester, HErr3068 GOtt430, mit Heil8668 angetan werden3847, und deine Heiligen2623 sich freuen8055 über dem Guten2896!

41 А тепер, — Устань же, о Господи, Боже, на Свій відпочи́нок, Ти й ковчег сили Твоєї! Священики Твої, о Господи Боже, нехай у спасі́ння зодя́гнуться, а побо́жні Твої хай добром веселя́ться!

42 Du7725, HErr3068 GOtt430, wende nicht weg das Antlitz6440 deines Gesalbten4899; gedenke2142 an die Gnade2617, deinem Knechte5650 David1732 verheißen!

42 Господи Боже, не відве́ртай лиця від Свого́ помазанця, згадай же про милість Своєму рабові Давиду!“